Конгрес міських рухів об’єднує організації, міських активісток та активістів, які спільно поділяють переконання про міста та їх розвиток. Ці переконанні становлять наш спільний „містопогляд”. Цінності, на яких він базується, це: ● Сталий розвиток у дусі Аґенди 2030, стійкий, захищаючи простір, природу та інші ресурси, зосереджений на якості життя людей. ● Партиципаторна міська демократія, що забезпечує суб'єктивність жительниць та жителів, поруч із волею більшості, що спирається на правах людини та захисті меншин. ● Суспільна солідарність, яка забезпечує рівні можливості, справедливі соціальні стосунки та гарантує слабшим варствам підтримку міської громади.

Це право користуватися ресурсами міста та право спільно вирішувати найважливіші питання міста, а також його мешканців та мешканок. Цих прав позбавити нас не можна. Місто для жительниць і жителів, тому що це наше середовище проживання, а бізнес, влада та політика мають служити нам і місту.

Для того, щоб міська партиципаційна демократія могла добре працювати, необхідно розробити та впровадити необхідні процедурні інструменти, такі як місцеві референдуми, громадянська ініціатива, колегії та громадянські суди, партиципаторне планування, консультації з громадськістю, складання патриципаторного бюджету та інші.

Поруч із партиципаторними (громадськими) бюджетами для невеликої частини міських фінансів, мешканці повинні мати значний вплив на рішення щодо великих інвестиційних витрат та довгострокових фінансових планів міста.

Зокрема: протидія бідності, відчуженості, безпритульності, підтримка мешканців, які є у потребі з інших причин, захист меншин, що наражені на загрозу дискримінації.

Економічна енергія жительниць і жителів, особливо реалізована в торгівлі та послугах, сприяє накопиченню місцевого капіталу, розвитку та процвітанню міста та створенню стабільних економічних зв'язків..

Це дозволено соціальними пунктами, які використовуються в тендерах – їх впровадження є обов’язком влади.

Житлова політика полягає в тому, щоб гарантувати соціальне житло найбіднішим верствам населення, відстоювати права знімаючих, залучати місто до створення доступних для оренди квартир та покращувати якість наявних муніципальних ресурсів. Досить комерційної монополії будівництва житла для продажу у кредит, обмеження доступу до житла для великих груп населення.

Державні послуги включають транспортні системи та інші комунальні послуги, освіту, охорону здоров'я, соціальні послуги, соціальне забезпечення, масовий спорт та відпочинок, культуру та розваги тощо.

Основними проблемами і викоиком для «міської екології» є шум, забруднення повітря та води, викиди та марнотратна енергетика та транспорт, експлуатація землі та води, озеленення для інвестицій, втрата дерев, перевиробництво несортованих та неперероблених відходів..

Лише посилення системи громадського транспорту в інтеграції з пішохідним та велосипедним рухом створює умови для ефективного пересування в межах міст та мегаполісів.

Порядок у міському просторі не виникає в результаті самостійних, індивідуальних інвестиційних рішень конкуруючих суб’єктів господарювання – навпаки, вони його деградують у великих масштабах. Порядок – це результат комплексної, свідомої просторової, муніципальної та національної політики.

Це громадська, інтегрована діяльність, що здійснюється у співпраці з місцевою громадою та в її інтересах, має комплексний характер, не обмежуючись реконструкцією, включаючи соціальний вимір (наголос на житловій функції), екологічний, економічний, міський та архітектурний виміри..

Місія міста полягає в тому, щоб зробити цінності культури доступними для всіх жителів та жительниць, не тільки для еліти, а й у плані підготовкиусіх до участі в культурі через загальну освіту. Загальна участь у культурі робить наше життя кращим, а місто – привабливішим.

Деконцентрація полягає у розміщенні національних установ у різних містах за межами столичного міста, а регіональних установ також за межами воєводських міст. Вона має соціальний, економічний та культурний вимір.

Субурбанізація руйнує село та місто, порушує принципи сталого розвитку, суперечить контексту „компактного міста” та „міста коротких доріг”. Це завдає значних екологічних, економічних і соціальних шкод – через зайву потребу постійно на великі території переміщувати людей та перевозити вантажі, транспортувати воду, паливо, енергію, відходи тощо.

Міста разом з урядами, світовим бізнесом та міжнародними організаціями повинні взяти на себе жорсткі зобов’язання запобігати кліматичній катастрофі. Для цього потрібні глибокі зміни нинішнього марнотратного та руйнівного способу життя, у всіх його проявах. Зміни ці не обмежуються лише екологічними питаннями, вони стосуються містобудування, енергетики, транспорту, споживання та харчування, організації суспільного життя, культури та цінностей. Кліматична політика міст має враховувати як заходи щодо скорочення викидів парникових газів, так і заходи з адаптації до поступової зміни клімату.

Міста є не лише джерелом, але й гарантією демократії, прав людини та громадянських свобод, які не дані раз і назавжди – вони потребують постійного пильнування та захисту. Авторитарний популізм, ксенофобія, націоналізм та релігійний фанатизм не можуть ставити під сумнів свободу та демократичне самоврядування міст. Але шляхом маркетингових маніпуляцій масовою поведінкою та інформованістю людей це робиться на користь глобального бізнесу. Такое явище вимагає серйозної мобілізації на захист свободи міст і свободи в містах, суб’єктності жителів і жительниць. Справжня свобода міст залежить, окрім політики, від їх стабільного фінансування, не залежного від кон'юктури та партійних інтересів. Міста, які генерують переважну більшість спільного багатства, не можуть розглядатися патерналістськи як клієнти центральної влади, а як суб’єкт – як державний партнер у розподілі ресурсів.

Природні соціальні відмінності не можуть виражатися через акти відкритої ворожості, агресії та презирства, які руйнують позитивні зв’язки та довіру між людьми та установами. Особливо це вражає найслабших, у меншості – як «гірші», вони часто піддаються ризику дискримінації та відчуження. Тому їм потрібна особлива солідарність, захист і підтримка, але без агресії в «просто відплати» за кривди. Сприяння зростанню насильства, навіть якщо тільки словесне та символічне, не служить хорошому майбутньому – нічого не можна будувати на щоденному хейті усіх проти усіх. Неспроможність до спільного життя та діалогу рівних хоч і різних людей, середовищ і спільнот, без поділу на кращих і гірших, без ворожості та відчуження – це трагедія польської демократії, зокрема міської. Відкрите, толерантне місто є домом для усіх, і кожен має право жити там як вдома. Сьогодні нам потрібно виробити формулу співіснування, незважаючи на відмінності та несхожість, на основі консенсусу та ненасильницького діалогу, в опозиції до диктатури більшості, яка з позиції влади «може усе».

Tłum.: Sofia Tomilov

Der Kongress urbaner Initiativen bringt Organisationen, Aktivistinnen und Aktivisten von Städten zusammen, die ihre Ansichten über das Stadtleben und die Entwicklung der Städte teilen.  Diese Überzeugungen stellen gleichsam die Grundlage für unsere gemeinsame "Stadtvision" dar.  Die Werte, die ihr zugrunde liegen sind:

• Nachhaltige Entwicklung im Sinne der Agenda 2030 - nachhaltig, den Raum, die Natur und andere Ressourcen schützend, auf die Lebensqualität der Menschen ausgerichtet.
• Eine partizipative städtische Demokratie, die Selbstbestimmung aller Bewohnerinnen und Bewohner sicherstellt und den Willen der Mehrheit auf der Grundlage der Menschenrechte und des Minderheitenschutzes gewährleistet.
• Soziale Solidarität, die für Chancengleichheit und gerechte soziale Beziehungen sorgt und den Schwächeren/Bedürftigen Unterstützung der städtischen Gemeinschaft sichert.

Es handelt sich dabei um das Recht, die Ressourcen der Stadt nutzen und über die wichtigsten Angelegenheiten der Stadt und ihrer BewohnerInnen mitbestimmen zu dürfen. Dieser Rechte können wir nicht beraubt werden. Die Stadt ist für die BürgerInnen da, denn sie ist unser Lebensumfeld. Die Wirtschaft, Verwaltung und Politik sollten uns allen gemeinsam und der Stadt dienen.

Damit die partizipative Stadtdemokratie gut funktioniert,  müssen die dafür erforderlichen Verfahrensinstrumente wie lokale Volksentscheide, Bürgerinitiativen, Bürgergremien und -gerichte, partizipative Planung, öffentliche Konsultationen, bürgerliche Budgetpläne etc. entwickelt und umgesetzt werden.

Neben Mitspracherecht im Sinne bürgerlicher Budgetpläne die nur einen kleinen Teil der städtischen Finanzen betreffen, sollten die BürgerInnen ebenso einen bedeutenden Einfluss auf Entscheidungen über großvolumige Investitionsausgaben und langfristige Finanzpläne der Stadt haben.

Insbesondere in Sachen: Bekämpfung von Armut, Ausgrenzung, Obdachlosigkeit, Unterstützung von BewohnerInnen, die aus anderen Gründen bedürftig sind, Schutz von Minderheiten und all denjenigen, die von Diskriminierung gefährdet sind.

Die wirtschaftliche Energie der BewohnerInnen, insbesondere die im Handel und Dienstleistungssektor, fördert die lokale Kapitalakkumulation, die Entwicklung und den Wohlstand der Stadt sowie die Schaffung stabiler wirtschaftlicher Beziehungen.

Ermöglicht wird dies mittels von entsprechenden Sozialklauseln in den Ausschreibungen, zu deren Umsetzung die Behördenverpflichtet sind.

Die Wohnungspolitik soll Sozialwohnungen für die Ärmsten sicherstellen und die Rechte der MieterInnen schützen, das Engagement der Stadt für barrierefreien Mietwohnungsbau und die Verbesserung der Qualität des vorhandenen kommunalen Bestands anregen. Weg vom Monopol des kommerziellen Wohnungsbaus auf Kreditbasis, der den Zugang zum Wohnraum für große Teile der Bevölkerung verhindert.

Zu den öffentlichen Dienstleistungen gehören Verkehrssysteme und andere kommunale Dienstleistungen, Bildung, Gesundheitsdienste, Pflegedienste, Sozialfürsorge, Breitensport und Erholung, Kultur und Unterhaltung etc.

Die größten Herausforderungen für die "Stadtökologie" sind Lärm, Luft- und Wasserverschmutzung, emissionsintensiver und nicht ressourcenschonender Energiegewinn und Straßenverkehr, nicht ressourcenschonende Boden- und Wasserbewirtschaftung, Inanspruchnahme von Grünflächen für die Bebauung, Verlust von Bäumen, Überproduktion von unsortiertem und unbehandeltem Abfall.

Erst die Stärkung des öffentlichen Verkehrs in Verbindung mit dem Fuß- und Radverkehr schafft Voraussetzungen für eine effiziente Fortbewegung in Städten und Ballungsräumen.

Raumordnung wird nicht durch unabhängige, individuelle Investitionsentscheidungen konkurrierender Wirtschaftseinheiten geschaffen - im Gegenteil; sie beeinträchtigen sie im großen Maße. Raumordnung ist stets das Ergebnis einer umfassenden, bewussten Raum-, Stadt- und Landespolitik.

Es handelt sich dabei um ein öffentliches, integratives Bestreben, das in Zusammenarbeit mit und im Interesse der lokalen Gemeinschaft stattfindet. Es erstreckt sich auf unzählige Bereiche, geht weit über Renovierungsmaßnahmen etc.hinaus, vielmehr treten hier die soziale Dimension (mit Schwerpunkt auf Wohnfunktion), ökologische und wirtschaftliche Belange sowie baulich-architektonische Aspekte in den Vordergrund.

Die Mission der Stadt ist es, den Zugang zur Kultur allen Bewohnerinnen und Bewohnern zu ermöglichen, keineswegs darf er nur der Elite vorbehalten bleiben. Dies hat auch bereits im Vorfeld zu geschehen mittels Heranführung der Bewohnerinnen und Bewohner auf ihre Teilhabe an Kultur durch Förderung einer entsprechend umfassenden Allgemeinbildung. Eine rege Teilhabe am Kulturleben macht unser aller Leben wertvoller und die Stadt attraktiver.

Die besagte Dekonzentration besteht darin, nationale Institutionen in verschiedenen Städten außerhalb der Hauptstadt anzusiedeln, und regionale Institutionen auch außerhalb der WoiwodschaftHauptstädte zuzulassen. Dies hat sowohl eine soziale, eine wirtschaftliche wie auch eine kulturelle Relevanz.

Suburbanisierung zerstört Land und Stadt, verstößt gegen die Grundsätze der nachhaltigen Entwicklung, steht im Widerspruch mit Visionen von der "kompakten Stadt" und der "Stadt der kurzen Wege". Desweiteren verursacht sie erhebliche ökologische, wirtschaftliche und soziale Schäden - eben mitunter durch die Notwendigkeit ständiger Mobilität von Menschen über große Entfernungen hinweg sowie auch einen entsprechend überproportional häufig erfolgenden Transport von Gütern, Wasser, Abwasser, Kraftstoff, Energie, Abfall etc.

Für die Städte gilt es daher, gemeinsam mit den Regierungen, der globalen Wirtschaft sowie internationalen Organisationen entschlossen zu handeln, um eine Klimakatastrophe zu verhindern. Dies erfordert ein tiefgreifendes Umdenken, um sich von bestehender ressourcenverschwenderischen und zerstörerischen Lebensweise in all ihren Formen abzukehren. Damit sind nicht nur Umweltfragen alleine gemeint, vielmehr betrifft dies auch Aspekte wie Stadtplanung, Energie, Verkehr, Konsum und Ernährung, die Organisation des gesellschaftlichen Lebens, Kultur und den Wertekanon. Die Klimapolitik der Städte sollte sowohl Maßnahmen zur Verringerung der Treibhausgasemissionen als auch Maßnahmen zur Anpassung an den fortschreitenden Klimawandel umfassen.

Städte sind nicht nur die Quelle der Demokratie, sondern auch die Garantie der Demokratie, dies gleichermaßen bezogen auf Menschenrechte wie bürgerliche Freiheiten, die keineswegs ein für alle Mal gegeben sind - vielmehr erfordern sie einer permanenten Pflege und ständigen Schutzes. Die Freiheit und die demokratische Selbstverwaltung der Städte darf nicht durch autoritären Populismus, Fremdenfeindlichkeit, Nationalismus und religiösen Fanatismus untergraben werden. Ebensowenig durch jede Form von Werbung und manipulativer Beeinflussung der Massen und des menschlichen Bewusstsein zum Nutzen der globalen Wirtschaft. Dies macht eine Mobilisierung zur Verteidigung der städtischen Freiheit und der Selbstbestimmung der Bürger notwendig. Echte Freiheit innerhalb der Städte hängt außer von der Politik, von einer stabilen Finanzierung ab, die nicht jedweder Art von Opportunismus und parteiinternen Machtkämpfen unterworfen sein darf. Städte, die den größten Teil des gemeinsamen Reichtums produzieren, dürfen nicht selbstherrlich behandelt werden im Sinne eines Ansprüche stellenden Kunden der Zentralregierung, vielmehr als ein an Ressourcen partizipierender öffentlicher Partner.

Natürliche soziale Unterschiede dürfen nicht durch Feindseligkeit, Aggression und Verachtung zum Ausdruck gebracht werden, diese zerstören jegliche positiven Beziehungen und Bindungen und das Vertrauen von Menschen gegenüber Institutionen. Betroffen sind davon in erster Linie die Schwächsten und die Minderheiten, sie leiden unter Diskriminierung und werden ausgegrenzt. Sie bedürfen daher besonderer Solidarität, des Schutzes und der Unterstützung, jedoch bar jeder Aggression im Sinne einer "gerechten Vergeltung" für erfahrenes Unrecht. Die Förderung von Gewalt, und sei es nur verbal und subtil, beeinträchtigt unser aller Zukunft. Haß, Hatespeech egal wogegen oder gegen wen gerichtet bedeuten stets Zerstörung. Die Unfähigkeit, zusammenzuleben und einen Dialog zwischen gleichwertigen, wenn auch unterschiedlichen Menschen, Milieus und Gemeinschaften führen zu können, ohne Einteilung in besser und schlechter, ohne Feindseligkeit und Ausgrenzung - darin besteht das Drama der polnischen Demokratie, einschließlich der städtischen Demokratie. Eine offene, tolerante Stadt ist ein Zuhause für alle gleichermaßen, und jeder hat das Recht, sich hier wohl zu fühlen, hier zu Hause zu sein. Was wir heute brauchen, ist die Ausarbeitung einer Formel für das Zusammenleben trotz aller Unterschiede und aller Verschiedenheit, diese sollte auf einem Konsens und einem gewaltfreien Dialog beruhen, mitnichten im Sinne eines Diktats der Mehrheit, die aus einer Position der Stärke heraus meint, “sich alles erlauben zu können”.

Eine organisierte und Selbständige Burgergemeinde ist verpflichtet, um Schutzkonditionen des Lebens und Sicherheit von allen zu erschaffen, die sich in der Stadt befinden, und das ist parallel zu den stattlichen Aktivitätenfür Schutz der Bürger.Der Russische Angriff auf Ukraine, voraussichtlich,bringt qualitativer Sprung in der Bedrohung von diesen Rechten zu Schutz und Sicherheit, zusätzlich zu der Intensivierung von globaler aggressiver internationaler Politik, mit Klimakatastrophe und Kampf um Ressourcen im Hintergrund.

Конгресс городских движений объединяет организации, городских активисток и активистов, разделяющих наше представления о городах и их развитии. Эти убеждения составляют наш общий «градовзгляд». Ценности, на которых он базируется это:

• Сбалансированное развитие в духе Агенды 2030, устойчивое, защищающее пространство, природу и другие ресурсы, ориентированное на качество жизни людей.
• Городская демократия, основанная на широком участии, которая предоставляет гражданам весомые полномочия, наряду с волей большинства, на основе прав человека и защиты меньшинств.
• Социальная солидарность, которая гарантирует равные возможности, равноправие в социальных отношениях и поддержку от городского сообщества для более слабых.

Это право использовать ресурсы города и право принимать совместные решения по самым важным вопросам города, его жителей и жительниц. Нас нельзя лишать этих прав. Город предназначен для жителей, потому что это наша среда обитания, а бизнес, правительство и политика должны служить нам и городу.

Для того чтобы городская демократия работала эффективно, надо разработать и осуществлять необходимые процедурные инструменты, такие как местные референдумы, гражданская инициатива, коллегии и гражданские суды, совместное планирование, общественные консультации, партиципативное бюджетирование и другие.

В дополнение к партиципативным (также называемым гражданскими) бюджетам для небольшой части городских финансов, жители должны иметь весомое влияние на решения о крупных инвестиционных расходах и долгосрочные финансовые планы города.

В частности: борьба с бедностью, отчуждением и бездомностью, поддержка жителей, нуждающихся в помощи по другим причинам, и защита меньшинств, подвергающихся риску дискриминации.

Экономическая энергия жителей, особенно проявляющаяся в торговле и услугах, способствует накоплению местного капитала, развитию и процветанию города и созданию стабильных экономических связей.

Это допускается социальными статьями, используемыми в тендерах - их выполнение это ответственность власти.

Жилищная политика призвана гарантировать социальное жилье беднейшим слоям населения, защищать права арендаторов и арендаторок, участие города в создании доступных квартир для сдачи в аренду и улучшать качество существующих муниципальных ресурсов. Хватит коммерческой монополии на продажу жилья в кредит, ограничивающей доступ к жилью для больших групп населения.

Общественные услуги включают в себя городской транспорт и другие коммунальные услуги, образование, здравоохранение, социальные услуги и обеспечение, массовый спорт и отдых, культуру и развлечения, и многое другое.

Основными проблемами для „городской экологии” являются шум, загрязнение воздуха и воды, расточительное использование энергии и транспорта, грабежное использование земли и воды, занимание зеленых зон для инвестиций, потеря деревьев, перепроизводство несортированных и необработанных отходов.

Только усиление системы общественного транспорта в сочетании с пешеходным и велосипедным движением создает условия для эффективного передвижения в городах и мегаполисах.

Пространственный порядок не возникает в результате независимых, индивидуальных инвестиционных решений конкурирующих хозяйствующих субъектов – наоборот, они ухудшают его в больших масштабах. Это результат комплексной, осознанной пространственной, городской и национальной политики.

Это общественное комплексное мероприятие, предпринимаемое в сотрудничестве с местным сообществом и в его интересах, имеющее комплексный характер, не ограничиваясь ремонтом, включая социальный аспект (акцент на жилую функцию), экологический, экономический, городской и архитектурный аспекты.

Миссия города - сделать ценности культуры доступными для всех жителей и жительниц, не только для элиты, но и с точки зрения подготовки жителей и жительниц к участию в культуре посредством всеобщего образования. Всеобщее участие в культуре делает нашу жизнь лучше, а город - более привлекательным.

Децентрализация заключается в размещении национальных институций в различных городах, не только в столице, а региональных институций также за пределами столиц воеводств. Это имеет социальное, экономическое и культурное измерение.

Субурбанизация разрушает и сельскую местность и город, нарушает принципы устойчивого развития, противоречит представлениям о „компактном городе” и «городе коротких дорог». Это приводит к значительным экологическим, экономическим и социальным потерям - из-за избыточной необходимости постоянно перемещать людей на большие территории и перевозить товары, транспортировать воду, сточные воды, топливо, энергию, отходы и т.д.

Города вместе с правительствами, глобальным бизнесом и международными организациями, должны взять на себя твердые обязательства по предотвращению климатической катастрофы. Это требует глубоких изменений в нынешнем, расточительном и разрушительном образе жизни во всех его проявлениях. Это не ограничивается только экологическими проблемами, это касается городского планирования, энергетики, транспорта, потребления и питания, организации общественной жизни, культуры и качеств. Климатическая политика городов должна учитывать меры по сокращению выбросов парниковых газов и меры по адаптации к прогрессирующим изменениям климата.

Города это источник, но также гарантия демократии, прав человека и гражданских свобод, но не данные раз и навсегда – они нуждаются в постоянной заботе и защите. Свобода и демократическое самоуправление городов не могут быть подорваны авторитарным популизмом, ксенофобией, национализмом и религиозным фанатизмом. И посредством маркетинговых манипуляций массовым поведением и осведомленностью людей - на благо глобального бизнеса. Это требует серьезной мобилизации для защиты свободы городов и свободы в городах, а также субъективности жителей. Настоящая свобода городов зависит, кроме политики, от их стабильного финансирования, не зависящего от процветания и партийных договоренностей. Города, которые генерируют подавляющее большинство общего богатства, не могут рассматриваться патерналистски как «претенденты» на клиентов центрального правительства, но как субъекты – как государственные партнеры в распределении ресурсов.

Естественные социальные различия не могут быть выражены через акты открытой вражды, агрессии и презрения, разрушающие позитивные связи и доверие между людьми и институциями. Это особенно поражает самых слабых в меньшинстве - как «худшие» они часто подвергаются риску дискриминации и исключения. Поэтому им нужна особая солидарность, защита и поддержка, но без агрессии в качестве «справедливого возмездия» за обиды. Поощрение роста насилия, пусть даже только словесного и символического, не служит хорошему будущему - ничто не может быть построено на ежедневной ненависти каждого ко всем. Неспособность жить вместе и к диалогу равных, но разных людей, окружающей среды и сообществ, без разделения на лучшее и худшее, без вражды и исключения – это трагедия польской демократии, в том числе городской демократии. Открытый, толерантный город является домом для всех, и каждый имеет право быть в нем как дома. Сегодня нам необходимо выработать формулу сосуществования, несмотря на различия и разногласия, основанную на консенсусе и ненасильственном диалоге, в противовес диктатуре большинства, которое с позиции силы «может все».

Tłum.: Sofia Tomilov

2023: VIII Kongres Ruchów Miejskich

VIII Kongres Ruchów Miejskich odbył się w Gdańsku w dniach 23-25 czerwca 2023 roku pod hasłem „Samorządność 2.0 – nowe wyzwania, stare problemy”.

„Powołaliśmy w 2011 r. Kongres Ruchów Miejskich, by wspólnie pokonywać przeszkody, których nie mogliśmy przezwyciężyć, działając lokalnie w naszych miastach – przeszkody w postaci niedoboru potrzebnych miastom krajowych regulacji prawnych, państwowych polityk, instytucji i procedur. Miasta potrzebują mądrej, dalekowzrocznej polityki miejskiej i dobrego prawa, dobrych praktyk i standardów. Potrzebują ich, by żyło się w nich lepiej i by wyzwalał się skupiony w nich potencjał zrównoważonego rozwoju i aktywności obywatelskiej”. Tak brzmi preambuła do Tez Miejskich, DNA ruchów miejskich zrzeszonych w Związku Stowarzyszeń Kongres Ruchów Miejskich.

W Gdańsku spotkaliśmy się, by powrócić do debaty ustrojowych podstawach samorządności. Powróciliśmy do debaty o wartościach i naszej wizji samorządności miejskiej jako wspólnoty mieszkańców. Nie rozmawialiśmy o sprawnym zarządzaniu, chcemy wrócić do aksjologicznych podstaw ustroju samorządowego.

Główne wątki tematyczne:

1. Reforma samorządu
2. Mieszkalnictwo
3. Sprawiedliwa transformacja
4. Polityki integracyjne
5. Edukacja

Wydarzenia towarzyszące:

1. Konferencja Sekcji Socjologii Miasta Polskiego Towarzystwa Socjologicznego (22-23.06)
2. Miejski Uniwersytet Praktyczny (w ramach projektu „Zielona rewolucja – energetyka obywatelska w małych i średnich miastach” jest finansowany jest przez Islandię, Liechtenstein i Norwegię z Funduszy EOG i Funduszy Norweskich w ramach Program Aktywni Obywatele - Fundusz Regionalny),
3. Spotkanie autorskie Łukasza Drozdy wokół książki „Dziury w ziemi. Patodeweloperka w Polsce”.

 Projekt współfinansowany ze środków Fundacji Habitat for Humanity.

2021: Active Citizens: razem dla ochrony klimatu

Program szkoleniowy połączony z realizacją mini-grantów dla młodych aktywistów i aktywistek klimatycznych.

„Active Citizens: razem dla ochrony klimatu” to część globalnego programu British Council związanego z konferencją klimatyczną COP26, która odbędzie się w Glasgow w listopadzie 2021 r. British Council współpracuje z partnerami z Wielkiej Brytanii i z całego świata, aby wspierać osiągnięcia COP26 poprzez tworzenie możliwości współpracy, dialogu i działań dotyczących wspólnych wyzwań związanych ze zmianami klimatycznymi.

Projekt realizowany ze środków Fundacji British Council.

2021: VII Kongres Ruchów Miejskich

VII Kongres Ruchów Miejskich odbył się w Lublinie w dniach 25-27 czerwca 2021 roku pod hasłem „O WOLNE, ZIELONE, SOLIDARNE MIASTO! 10 lat Kongresu Ruchów Miejskich 2011-2021”.

Kongres Ruchów Miejskich to ogólnopolskie forum miejskich aktywistów i działaczy lokalnych z całego kraju. W wielu kwestiach odosobnione działania lokalne są niewystarczające, by efektywnie rozwiązać istotne dla miast problemy. Część z nich wymaga rozwiązań systemowych, na poziomie centralnym – stąd potrzeba powołania KRM w celu organizacji współdziałania oddolnych, lokalnych, obywatelskich ruchów miejskich na płaszczyźnie ogólnokrajowej. Jest to organizacja społeczna promująca wybrane zmiany legislacyjne, polityczne, instytucjonalne. 

VII Kongres Ruchów Miejskich to 3 dni debat, dyskusji i warsztatów dotyczących miast i miasteczek, polityk miejskich i możliwości wspólnego działania na rzecz poprawy życia w mieście. 

Jednym z tematów wiodących VII Kongresu były wyzwania, które stają przed Kongresem Ruchów Miejskich oraz miastami, a związane są z budowaniem miast odpornych na kryzysy: pandemiczny i klimatyczny. Sprawne i bezpieczne miasto jest odporne na kryzysy i zagrożenia nieuniknione we współczesnym, zglobalizowanym świecie. Odporne nie znaczy, że takiego miasta kryzysy nie dotykają, natomiast:

• potrafi sobie z nimi radzić z minimalnymi stratami i kosztami;
• wyciąga wnioski z doświadczeń i wzmacnia swoją odporność dzięki lekcjom z wcześniejszych sytuacji kryzysowych i doświadczeń innych miast;
• prawidłowo ocenia ryzyko wystąpienia niekorzystnych zjawisk, i jeśli nawet nie może im zapobiec (jak pandemii), potrafi zminimalizować ich niekorzystne skutki - czyli zarządza ryzykiem, zyskując lub zwiększając odporność.

Projekt współfinansowany ze środków Fundacji Batorego, Allegro, Energii Miast i Związku Miast Polskich.

2019-2021: Związek Stowarzyszeń „Kongres Ruchów Miejskich” wzmocniona platforma współpracy ruchów miejskich w Polsce

Projekt budujący silne podstawy instytucjonalne KRM -  tworzenie KRM jako hubu dla ruchów miejskich (obecnych członków i nowych organizacji), świadczącego usługi rozwojowe, wspierającego i rozszerzającego sieć:

• sprawnie funkcjonujące biuro KRM,
• silniejsza sieć organizacji-ruchów miejskich skupionych w KRM , odbywająca regularne spotkania, mogąca liczyć na wsparcie prawne, organizacyjne i marketingowe, realizująca mniejsze i większe wspólne projekty, kampanie i działania,
• głos ruchów miejskich będzie silniej słyszalny na poziomie krajowym i regionalnym, a ważne dla nas kwestie polityk miejskich staną się bardziej rozpoznawalne i bliższe opinii publicznej dzięki z jednej strony koordynacji działań przez biuro KRM i prowadzenie własne, co istotne stałej, polityki informacyjnej, a z drugiej strony dzięki wsparciu udzielonemu poszczególnym ruchom członkowskim,
• zgromadzona w instytucjach członkowskich wiedza i rozwiązania będzie upowszechniana i współdzielona, a sprawniejsza komunikacja na zewnątrz pozwoli na zmianę obrazu ruchów miejskich w oczach opinii publicznej oraz ułatwi sięganie po zgromadzona w sieci KRM wiedzę na temat konkretnych rozwiązań natury np. prawnej,  organizacyjnej w szerokim spektrum polityk miejskich.

Projekt dofinansowany przez Narodowy Instytut Wolności – Centrum Rozwoju Społeczeństwa Obywatelskiego ze środków Programu Rozwoju Organizacji Obywatelskich na lata 2018-2030 PROO

2021: VII Kongres Ruchów Miejskich

VI Kongres Ruchów Miejskich odbył się w Ostródzie i Iławie w dniach 21-23.06.2019 r pod hasłem MIASTA MAŁE, ŚREDNIE I DUŻE. 

Tematem wiodącym VI Kongresu były problemy i potrzeby rozwojowe średnich i małych.  W Polsce mamy tylko 16 miast, których ludność liczy więcej niż 200 000 osób. W pozostałych średnich i małych miastach mieszka 67% ludności miejskiej – to prawie 15,5 mln osób. Rozwój kraju jest obecnie skoncentrowany w kilku biegunach wzrostu, głównie w dużych metropoliach, gdzie standard życia jest bardzo bliski standardom krajów Zachodu. Nie przyczynia się to jednak do  rozwoju prowincji, a obszarem zapaści są małe i średnie miasta, o czym dopiero na przestrzeni ostatniego roku zaczęto mówić głośniej w dyskursie publicznym.  Coraz bardziej widocznych problemów  rosnących dysproporcji w rozwoju mniejszych i większych ośrodków, depopulacji małych i średnich miast, nie sposób jednak rozwiązywać bez strategicznej refleksji. Dyskusja nie będzie łatwa, bo nie dotyczy jedynie demografii i ustroju terytorialnego, lecz także wielu istotnych kwestii rozwojowych.

VI Kongres Ruchów Miejskich poświęcony był również małym i średnim miastom jako miejsce, gdzie głos mogą zabrać aktywiści i ruchy miejskie z mniejszych ośrodków, gdzie mogą przedstawić specyficzne dla małych i średnich miast problemy i wyzwania rozwojowe, ale też podzielić się dobrymi praktykami i skutecznymi rozwiązaniami. Nie można też zapominać, że to ruchy miejskie sprawiły, że w Polsce na serio politycy zaczęli mówić o miejskiej polityce,  nadszedł czas, aby politycy zaczęli serio mówić o zrównoważonym rozwoju całego kraju i sposobach na przeciwdziałanie zapaści małych i średnich miast.

Mniejsze miasta kojarzone są często z lokalnością, spokojem zielenią. Tymczasem z dużymi ośrodkami, wbrew pozorom, łączy je wiele wspólnych problemów i wyzwań: postępująca suburbanizacja, kwestie związane z planowaniem przestrzennym, działaniami rewitalizacyjnymi, partycypacją mieszkańców,  czy tworzeniem miast równych szans, na różnych poziomach dotykają małych, średnich i dużych miast.

Projekt współfinansowany ze środków Fundacji Batorego.